Ефективні стратегії виховання дітей
Науково обґрунтовані стратегії виховання, запропоновані сучасними дитячими психологам
Якщо у вас є діти, то ви, мабуть, зацікавлені в пошуку способів взаємодії з ними, здатних створити міцні стосунки, сформувати позитивну поведінку і своєчасно вирішити певні проблеми.
У будь-якому книжковому магазині ви знайдете безліч порад. Однак доволі проблематично розібратись у тому, які з них дійсно ефективні й найбільш удало застосовуються на практиці.
Дитячі психологи поставили за мету визначити кращі стратегії виховання, які би посилались на наукові дослідження, що підтверджують їхню ефективність щодо покращення поведінки, зміцнення зв'язків між батьками й дітьми і правильного реагування на проблеми з поведінкою.
Наступні сім випробуваних дослідним шляхом стратегій є результатом їхніх професійних пошуків.
1. Дотримуйтесь маркованої похвали. Дослідження показали, що прояви поведінки, на якій акцентують увагу, можна посилювати. Тобто увага до небажаного поводження (часто у вигляді догани чи покарання) посилює прояви такої поведінки. У той же час конкретна маркована похвала бажаної поведінки сприяє її закріпленню та посиленню. Батьки не повинні хвалити без розбору. Але їм слід установити чіткий і зрозумілий зворотний зв'язок з дітьми, указуючи їм, яка саме поведінка їм сподобалась. Маркована похвала завжди визначає нюанси бажаної поведінки й безпосередньо пов'язана з нею в часі.
2. Ігноруйте незначні порушення. Якщо порушення поведінки було незначним і безпечним, проігноруйте його. Ігнорування ситуацій, коли малюк кидає їжу на підлогу або підліток грюкає дверима, й, навпаки, прояв уваги до ситуацій, коли діти в поважному тоні ставлять свої запитання або вербально висловлюють свої емоції, учить їх того, що саме позитивна поведінка – це надійний спосіб привернути до себе увагу.
3. Учіться розвивати свою дитину. Розуміння етапів розвитку дитини, їх особливостей, уразливих моментів і позитивних сторін може допомогти батькам проявити усвідомлену увагу до певних кроків дитини на кожному з цих етапів і похвалити її. Наприклад, знання того, що малюкам чотирирічного віку хотілось би радувати своїх маленьких однолітків, допоможе зробити акцент і похвалити дитину за хорошу поведінку із друзями. У той же час розуміння того, що підлітки зазвичай стурбовані змінами у своєму тілі, своєю зовнішністю і стилем одягу, полегшить процес ігнорування тих моментів, коли вони протягом тривалого часу крутяться перед дзеркалом.
4. Улаштовуйте тайм-аут у напруженому спілкуванні. Короткі та своєчасні перерви дуже ефективні, особливо коли вони є практичним інструментом у виховному процесі батьків, які намагаються моделювати хорошу поведінку та предметно схвалюють її прояви. Збереження спокою (що досить проблематично в момент скоєння негідного вчинку) в поєднанні з маркованою похвалою робить час перерв у напруженому спілкуванні більш ефективним.
5. Приділяйте увагу запобіганню негативних учинків. Слідкуйте за тим, в якому стані перебуває дитина: стомилась вона чи, можливо, голодна. Це може запобігти більшій частині її емоційних криз. Перспективне планування й передбачення можливих проблем поряд з навчанням дитини ефективних стратегій вирішення проблем, що вже виникли, можуть навіть виключити необхідність використання перерв.
6. Дбайте про себе в першу чергу. За даними багатьох досліджень, стресовий стан батьків негативно позначається на їхніх дітях. У середньому 86 % дітей кажуть про те, що стресовий стан батьків їх дуже турбує. Звісно, коли ви занурені у проблеми виховання, перевантажені вимогами на роботі й у житті в цілому, може здатися, що піклуватися про себе практично неможливо. Але все-таки дуже важливо знаходити час для себе: зробити фізичні вправи, зайнятися своїм улюбленим хобі, поспілкуватися з друзями або просто побродити по мальовничому парку для свого задоволення.
7. Виділіть час для «байдикування». Проведіть час з вашою дитиною (фахівці рекомендують відводити одну годину на тиждень на одну дитину), нічого не роблячи, але перебуваючи з нею разом, діючи з інтересом до неї та висловлюючи позитивні думки й почуття. У цей час не повчайте її, не питайте, не виправляйте її поведінку й не пропонуйте альтернативні можливості. Просто будьте зі своєю дитиною!
Іноді виховання здатне викликати таке відчуття, ніби ви летите в літаку в турбулентність і грозу, а киснева маска випала з ваших рук. Але, як і в літаку, при вихованні дітей важливо зберігати спокій і знову «надіти вашу кисневу маску» саме до того, як ви почнете допомагати своїм дітям. Як тільки ви це зробите, то зможете дати дитині конкретні вказівки, що робити, й висловити безліч позитивних відгуків про хорошу поведінку вашого малюка чи підлітка.
Ефективна дисципліна для малюків
Три способи скоригувати поведінку дитини та показати їй більш оптимальну модель
Давайте подивимося правді в очі: виховання малюка може бути дещо жорстким. Часом батьки роблять стільки безрезультативних спроб приборкати поведінку свого маленького бешкетника, що просто впадають у відчай. Отже, як же ви можете допомогти своєму малюкові подолати цей непростий період дорослішання? І головне, як ви можете допомогти самим собі, використовуючи відповідні та ефективні методи дисциплінування дитини в ранньому віці?
Важливо пам'ятати, що маленькі діти вчаться дотримуватися правил і порад світу дорослих, які іноді приходять в зіткнення з їхнім дитячим сприйняттям і розумінням навколишнього світу. Коли їм доводиться переживати подібний внутрішній конфлікт, зовнішні прояви можуть відображати його у вигляді істерик і плачу, тобто абсолютно нормальних способів вираження фрустрації, враховуючи вік.
Батьки або вихователі малюків повинні зрозуміти, що їхнє завдання - направляти дітей, глибоко розуміючи їхні вікові особливості, проявляти терпіння й емпатію по відношенню до їхнього періодичного стану фрустрації, який зазвичай очікуваний від таких маленьких дітей.
Коли ваша дитина погано поводиться, спробуйте скористатися одним з наступних трьох методів, щоб знову повернути її в потрібне русло.
1. Перенаправлення
Якщо ваша дитина перебуває в конкурентній боротьбі за лідерство, змагаючись з іншим малюком, спробуйте перенаправити її на інший вид діяльності або іншу іграшку. Буде добре, якщо у вас знайдеться кілька її улюблених іграшок або занять, прихованих спеціально для таких миротворчих цілей. У разі виникнення проблеми та необхідності відволікання уваги вашої дитини, використайте те, що, на ваш погляд, зацікавить і відверне її від попереднього заняття.
У процесі такої зміни інтересів обов'язково поясніть дитині, чому ви це робите. Наприклад: «Ми не можемо відбирати іграшки у наших друзів, підемо й знайдемо тут іншу іграшку!». Ваша турбота та участь в пошуку допоможе дитині легше й швидше переключитися.
2. Виправлення помилок у поведінці
Допоможіть своїй дитині освоїти правильний спосіб перебувати в конкретній ситуації й виходити з неї, моделюючи більш адекватну форму поведінки й надаючи дитині можливість попрактикуватися в кращому варіанті поведінки, ніж її попередній.
Наприклад, якщо ваш син смикає собаку, скажіть йому так: «Ми не можемо смикати собаку, адже йому боляче. Ми повинні бути ласкавими з ним і погладити його доброзичливо, по-доброму. Подивися, як мама ніжно гладить його! А ти можеш бути таким же ласкавим і погладити собачку?». М'яко візьміть руку дитини й допоможіть їй ніжно погладити тварину. Обов'язково похваліть її за хороше виконання.
Така техніка ефективна й при навчанні вашого малюка того, як долати конфлікти. Наприклад, якщо він штовхнув дитину на своєму шляху, ви можете сказати: «Ми не можемо ображати й робити боляче нашим друзям, ми повинні використовувати нашу мову (наші слова). Якщо тобі щось не подобається, ти можеш сказати цьому хлопцеві: «Мені це не подобається!». Хоча, на перший погляд може здаватися, що тут переоцінюються можливості вашого малюка, але дітки ясельного віку розуміють сказане набагато краще й швидше, ніж можуть вимовити самі. Якщо ви при нагоді продовжите повторювати одне й те ж, з часом дитина зрозуміє та почне використовувати ті прийоми, яких ви навчили її за допомогою повторення.
3. Пропонуйте дітям іграшки, які відповідають їх віковим та індивідуальним особливостям
Іноді дитині в ранньому віці просто не під силу впоратися з тією чи іншою іграшкою. Наприклад, якщо вона весь час відкидає свої кубики, можливо, їх варто вилучити на певний час з асортименту ігор, поки вона трішки не подорослішає й зможе грати з ними належним чином.
Деякі батьки не дозволяють дітям грати з усіма предметами, які знаходяться в їхньому полі зору. Вони вважають, що діти цілком можуть вчитися й не торкаючись предметів. Таким чином, вони самі, того не бажаючи, втягують себе в протистояння з інтересами своєї дитини й боротьбу за лідерські позиції в сім'ї. Малюк бачить те, що викликає в нього інтерес, а наблизитися й отримати бажане не може. Це породжує певні проблеми у стосунках. Простіше буде, якщо ви просто заховаєте ламкі, крихкі або небезпечні для дитини предмети, поки вона не подорослішає, щоб правильно поводитися з ними.
Якщо ваша дитина стала учасником конфлікту або веде себе неналежним чином, ефективним способом буде «вилучення» її з цієї ситуації. Короткий перепочинок, сидячи на стільці, - цілком гарне рішення; дитина отримає можливість заспокоїтися. Рекомендується визначати «час на роздуми» з розрахунку одна хвилина на кожен рік віку дитини.
Хоча перші роки життя вашого малюка можуть бути важкими й виснажливими, вони подарують вам чарівний час і незабутні моменти. Будуть злети й падіння, але ви все одно не забувайте про те, що вчите дитину дуже важливим речам - розуміння цього світу й мирного співіснування в ньому. Докладайте зусиль і насолоджуйтесь результатами, і ваша дитина буде рости й вчитися швидше, ніж ви можете собі уявити!
Співпраця на засадах партнерства. Цікаві батьківські збори.
Джерело: https://kashalot.com/club/post-11289599/
Педагогіка партнерства, орієнтація на учня, виховання на цінностях — саме ці складові концепції Нової української школи спрямовані на те, аби побудувати довіру між школою, дітьми, батьками та суспільством.
Сьогодні понад 65 % молодих батьків, народжуючи дітей, не мають ані найменшого уявлення про мету, завдання, форми та методи виховання дітей у сім’ї; 20 % — керуються досвідом народної педагогіки, тобто виховують власних дітей так, як їх самих виховували батьки. І лише 15 % мають належні психолого-педагогічні знання, обізнані з науково-педагогічною літературою.
Ефективну допомогу сім’ї для розв’язання таких проблем має надати школа. На першому плані мають бути взаємодія школи, вчителя із сім’єю, спільна робота вчителя і батьків, зумовлена спільністю мети виховання дітей. Сфера спілкування вчителя з батьками учнів особливо заслуговує на увагу.
Де зазвичай зустрічаються батьки з учителями? Так, на батьківських зборах. Саме там прийнято аналізувати шкільне життя учнів. Але часто на зборах батьки чують сухі доповіді, проблеми або докори.Вони говорять, що за рік на класних батьківських зборах і слова не почули про свою дитину. Є сумлінні батьки, які ходять на всі збори, але чують там тільки про проблеми й тільки про чужих дітей. Тож головна мета змін — спілкування батьків із закладом освіти в контексті шкільного життя їхньої дитини.
Як же такі нудні зустрічі перетворити на цікаві та корисні? Для цього потрібно змінювати саму форму проведення зустрічей та їхній зміст, аби була можливість поговорити — про дітей, клас, школу, про свої, батьківські, проблеми. Але так, щоб батьки спілкувались між собою не обуреннями, вимогами та скаргами, а співпрацювали в позитивному руслі.
Як же спонукати батьків на спілкування одне з одним? Пропоную проводити батьківські збори, використовуючи цікаві методи роботи з батьками. Також пропоную вправи, що можна проводити і під час спільної зустрічі батьків та дітей, і почергово: спочатку з учнями, а потім — із батьками. Додаю презентацію до проведення батьківських зборів, використовуючи зазначені методи роботи. Тема батьківських зборів — «Співпраця на засадах партнерства».
Методи роботи
Вправа «Картинна галерея»
Мета: створення позитивної комфортної атмосфери.
Потрібно заздалегідь попросити дітей намалювати малюнки на якусь тематику (наприклад: «Моя сім’я», «Мої канікули», «Моя улюблена справа», «Моя улюблена страва», «Мій стиль одягу»). На дошці — виставка малюнків. Батькам пропонують упізнати малюнки своєї дитини, поділитися враженнями, пояснивши свій вибір.
Вправа «Капелюх запитань» (або «Скринька запитань», або «Конверт запитань» тощо).
Ідея «капелюха запитань» полягає в тому, що батьки складають одне одному запитання-записки, кладуть їх у капелюх, коробочку чи конверт, потім витягують — кому яка дістанеться. Як відповідати — радяться парами (хоча, нагадуємо, трійки стабільніше: якщо раптом «коса найде на камінь», то тут потрібний третій). Щоб усе йшло добре, бажано дотримувати соціоігрової режисури — давати завдання маленькими кроками: «Розберіть аркуші. Готово? Тоді приготуйте ручки. Тепер покладіть записку в капелюх (конверт, скриньку тощо)». І так далі.
Типи запитань — класичні.
Перший тип — запитання формальне. Воно — на взаємну перевірку батьками свого знання шкільного життя та порядків: «Коли востаннє був диктант?», «Коли ваша дитина була черговою в класі?», «Скільки..?», «Де..?», «Куди..?» тощо.
Із другим типом запитань учителеві краще не поспішати. Коли майже всі батьки пройдуться класом до першої парти, аби покласти свої записки в капелюх, — ось тоді можна пояснювати друге запитання. Його потрібно побудувати за такою конструкцією: «На мою думку… А ви як уважаєте?».
Третій тип — «Я не знаю»:«Я не знаю, як мені вкласти сина вчасно спати», «Я не знаю, як зробити так, аби менше часу проводив біля комп’ютера», «Я не знаю, як змусити дитину вчасно сісти за уроки» тощо.
Коментар. Ще раз нагадую, якщо вчитель усе зведе в одне завдання (зараз, мовляв, ви візьмете, потім напишете, а після покладете і почнете відповідати), то в результаті всі будуть сидіти, склавши руки. Якщо ж просуватися маленькими кроками, то батьки пожвавішають. Головне для вчителя — запастися співчуттям, терпінням і мужністю їх не перебивати.
«Капелюх запитань» зручний тим, що батьки бачать: до істини може бути допущено кожного. Цим вони і керуються. Узагалі більшість соціоігрових вигадок можуть допомогти батькам якось згуртуватись, порозумітися одне з одним, і з учителем. А в результаті — виграють діти!
Вправа «Чий аркуш?»
Майже кожний класний керівник — ще й предметник. І йому, як правило, доводиться перевіряти зошити зі свого предмета, або хоча б контрольні роботи.
Уявіть, приходить учитель на батьківські збори і викладає на свій стіл аркуші зі шкільних зошитів (краще старих).
Завдання батькам:по почерку з’ясувати, де аркуш свого сина або доньки.
Тут потрібні певні режисерські коментарі. Усі аркуші вчителеві слід заздалегідь пронумерувати і скласти для себе їхнє розшифрування, аби оперативніше допомагати батькам розв’язувати суперечливі питання.
Аркуші зі старих зошитів краще вибирати, де найменше (або навіть немає) помилок. Інакше деяким батькам буде здаватися, що вікторину створено для того, щоб осоромити їхню дитину.
Вправа «Проблемні ситуації»
Групам пропонують малюнки з проблемними ситуаціями, на яких «дії чи поведінка дітей, які шкодять їм самим та оточуючим». Їх потрібно прокоментувати і дати пораду батькам тих дітей.
Малюнок 1. Дитина ввімкнула в кімнаті всі освітлювальні прибори.
Малюнок 2. Маленький хлопчик набрав повну ванну води й пускає кораблики.
Малюнок 3. Діти вирізають ножем на дереві якісь малюнки.
Малюнок 4. Донька йде парком з татом і кидає обгортку від цукерки на землю.
Малюнок 5. Діти кидають камінці у гнізда птахів.
Малюнок 6. Дитина запізнюється до школи або на уроки.
Коментар.Проблемні ситуації можуть різнитися, можна придумати самим, або вчитель був свідком цих ситуацій. Можна замінити малюнки, написавши ситуації на аркушах паперу.
Вправа «Слова вдячності (бліцопитування)»
Суть цієї форми роботи полягає в тому, що її можна проводити і під час спільної зустрічі батьків та дітей, і почергово — спочатку з учнями, а потім із батьками, знайомлячи їх із відповідями для зіставлення, порівняння й ознайомлення.
Для дітей
Завдання № 1. Швидко подумати і продовжити таке речення: «Я поважаю батьків за те, що...».
Завдання № 2. Продовжити речення: «Я люблю своїх батьків, бо...».
Для батьків (1-й варіант)
Завдання № 1. Швидко подумати і продовжити таке речення: «Я поважаю батьків за те, що...».
Завдання № 2. Продовжити речення: «Я люблю своїх батьків, бо...».
Для батьків (2-й варіант)
Завдання № 1. Швидко подумати і продовжити таке речення: «Мене поважає дитина як батька (матір) за те, що...».
Завдання № 2. Продовжити речення: «Мене любить дитина як свого батька (свою матір), бо...».
Сімейна гра «Чи знаю я тебе?»
Умови проведення гри аналогічні до бліцопитування.
Діти і батьки відповідають на всі запитання письмово, а потім звіряють записане. Якщо відповіді батьків і дітей збігаються, то дуже добре. Якщо ні — є над чим замислитися.
Перевіримо, наскільки батьки знають своїх дітей.
1. Що проситиме ваша дитина того дня, коли їй ні в чому не буде відмовлено? (Дозволено написати два бажання.)
2. Чим ваша дитина, отримавши повну свободу, почне займатися насамперед? (Дозволено зазначити дві улюблені справи.)
3. Чи знаєте ви друзів ваших дітей? Назвіть імена або прізвища трьох найближчих.
4. Який предмет у школі для вашої дитини найцікавіший? (Дозволено назвати два предмети.)
Перевіримо, наскільки діти знають своїх батьків.
1. Якого кольору очі у твоєї мами? батька?
2. Який улюблений колір мами? батька? (Зазначати по два кольори.)
3. Яка найулюбленіша квітка твоєї мами?
4. Яку пісню любить слухати мама? батько?
5. Чи можеш ти відразу, нікуди не глянувши, назвати дати народження батьків? Запишіть ці дати.
Подарунки батькам
Кожен із батьків напам’ять отримує малюнок сонечка, в центрі якого — фотографія власної дитини. На кожному промінчику — відповіді на запитання: «За що мене варто любити й поважати?»
Вправа «Рука допомоги»
Проблемна ситуація в школі або вдома. Як зарадити? Методом «мозкового штурму» чи роботою в групах батьки разом знаходять варіанти, пропозиції, шляхи розв’язання цієї проблеми.
1. Дитина не хоче вчити уроки.
2. Учень завжди запізнюється на уроки або до школи.
3. Дитина запальна і не може стримувати негативні емоції.
4. Дитина замкнена і нічого не розповідає дорослим.
5. Дитина постійно грає в комп’ютерні ігри.
Інтерактивна гра «Незакінчене речення»
Батькам у групах пропонують утворити логічно закінчені вирази, дібравши потрібну кінцівку із-поміж запропонованих.
Дитину постійно критикують
вона вчиться ненавидіти
Дитину постійно хвалять
вона стає замкнутою
Дитину постійно висміюють
вона вчиться бути вдячною
Дитину підтримують
вона вчиться цінувати себе
Дитина зростає в докорах
вона вчиться жити з почуттям провини
Дитина зростає в терпимості
вона вчиться розуміти інших
Дитина зростає в чесності
вона вчиться бути справедливою
Дитина зростає в безпеці
вона вчиться вірити в людей
Дитина живе у ворожнечі
вона вчиться бути агресивною
Дитина живе в розумінні та дружелюбності
вона вчиться знаходити любов у цьому світі
Вправа «Чим я можу допомогти?»
Батькам необхідно визначити форми роботи, алгоритми роботи дорослого в житті дитини для стійкого розвитку і наклеїти їх на планету. (Кожна форма чи алгоритм допомагає дитині формувати основні життєві цінності.)
Виховний сюжет «Батькове каяття»
Хочу запропонувати вашій увазі оповідання відомої журналістки ЛівінґстонЛарнед. (Розповідь супроводжує музична фонограма.)
Батькове каяття
Послухай, синку… Кажу тобі це, коли ти спиш. Ось я увійшов до твоєї кімнати. Кілька хвилин тому, коли я сидів у бібліотеці та читав, мене наскрізь пройняли докори сумління. Сповнений почуття провини, підійшов я до твого ліжка.
Мене не полишали думки про мою поведінку: я зірвав на тобі свій поганий настрій, робив тобі зауваження, коли ти зранку збирався до школи або коли вчора ввечері, замість помитися, лише обтер обличчя рушником та ще забув почистити черевики. Так само нагримав на тебе, коли ти впустив щось на підлогу.
За сніданком я теж до тебе прискіпувався. Ти пролив чай, ти занадто швидко ковтав їжу, ти оперся ліктями об стіл. Занадто намастив масло на хліб. А коли ти бавився, я саме зібрався виходити з хати: за кілька хвилин мав бути потяг. Ти обернувся, помахав мені ручкою та гукнув: «До побачення, татку!»
А я у відповідь тільки насупив брови і сказав: «Випрями спину»…
Усе знову почалося ввечері, коли я повернувся з роботи. Ти саме бавився, колінкуючи по землі. Побачивши дірку у твоїх штанях, я присоромив тебе у присутності твоїх друзів і наказав негайно йти додому. «Речі коштують грошей, — сказав я, — якби ти сам їх заробляв, то знав би, як їх шанувати!»
А пам’ятаєш, як несміливо ти ввійшов до зали? Ти не міг підвести очей, ти боявся мене після того, як я влаштував тобі «виховний момент» перед друзями. Я зиркнув на тебе поверх газети, невдоволений твоїм невчасним вторгненням. Ти зупинився у дверях, не знаючи, що робити далі. «Чого тобі потрібно?» — запитав я суворо.
Ти нічого не відповів. Ти підбіг до мене, закинув рученята мені на шию і поцілував мене, міцно-міцно обійнявши, з любов’ю, якою Бог наділив твоє маленьке серце і яка, навіть коли не знаходить взаємності, ніколи не в’яне. Потім ти пішов до своєї кімнати, дрібцюючи по сходах.
І тоді, синку, газета вислизнула з моїх рук на підлогу, мене охопили неприємні відчуття. Що зі мною діється? Це вже перетворюється у звичку — вишукувати провини, робити зауваження.
Мене охопив жах. Що зі мною зробила звичка? Звичка прискіпуватися. Такою була моя нагорода тобі за те, що ти маленький хлопчик. У тобі так багато здорового, чудового, справжнього. Твоє маленьке серце велике, наче світанок над землею. Це виплеснулося в твоєму стихійному пориві, коли ти кинувся до мене, щоб поцілувати перед сном. Ніщо інше не має сьогодні значення, сину. Я прийшов до твого ліжка та в темряві, присоромлений, став перед тобою навколішки.
- Дійсно, ця ситуація змушує переглянути деякі власні підходи до виховання. Як ви вважаєте, наскільки вона типова?(Думки й висновки батьків.)
ЯК ШВИДКО ВИВЧИТИ ТАБЛИЧКУ МНОЖЕННЯ
Ось декілька практичних порад для батьків, щоб з вашою допомогою спростити діткам таке досить непросте завдання:
1. Спочатку, запропонуйте дитині самій намалювати таблицю множення. Таблиця повинна бути яскравою, барвистою. Вчитися за такою яскравою таблицею дитині буде приємніше, ніж за нудною стандартною. А коли таблиця буде намальована та розфарбована, можна приступати до навчання.
Не забудьте пояснити дитині, що таке “множення” і для чого воно потрібне. Можна для наочного прикладу взяти декілька тарілок і в кожну поставити однакову кількість цукерок. Поясніть дитині, що рахувати кожну цукерку – досить довго і для того, щоб полегшити обчислення, потрібно знати табличку множення.
Тобто, якщо знати, що тарілок, скажімо, 4, а в кожній тарілці є 3 цукерки, то можна помножити 4*3 і що це те саме, що 3+3+3+3 (4 рази).
Також, дайте дитині можливість самій впевнитись, що цукерок таки 12. Так повторіть декілька раз з різною кількістю тарілок і цукерок. Для кращого запам’ятовування, можете пригостити дитину цукерками, звичайно ж, не всіма одразу.
Наступний крок у вивченні- вже безпосередньо робота з табличкою. Дайте дитині розглянути її та зауважити закономірності. Що дитина помічає чи повторюються окремі цифри? Нехай розкаже всі свої зауваження та думки
2. Насправді, таблиця тільки з вигляду здається неосяжною, окремі її рядки та стовпці можна запам’ятати дуже легко. Для початку, розберіться з множенням на одиницю: тут і запам’ятовувати нічого, адже число, помножене на одиницю, дорівнює самому собі. Після цього, за такою ж схемою, можна сміливо закреслювати стовпчик та рядок з множенням на десять: достатньо пояснити, що до отриманого числа потрібно приписати нуль.
І ось таблиця вже скоротилася на 20 прикладів і стала не такою страшною.
3. Тепер можна швидко вивчити таблицю множення на два. Зазвичай, вона дається легко, адже множити на два досить просто: достатньо до числа додати стільки ж, а додавати числа першого десятка діти в цьому віці вже вміють непогано.
4. Тепер можна переходити до множення на 5.
Тут важливо звернути увагу на те, що результат завжди буде закінчуватися на п’ятірку (якщо множимо число непарне) або на нуль (якщо воно парне). І що результат буде збільшуватись на 5 щоразу.
Вже зрозумілого стає все більше і більше.
Ось залишилось запам’ятати не так вже й багато, як спочатку здавалось.
5. Досить швидко, зазвичай, вивчається і діагональ чисел, помножених на самих себе. Те, що два помножити на два – чотири, знають усі. Ось так, приклади типу 5 * 5 = 25 і 6 * 6 = 36 теж запам’ятовуються досить легко, адже вони римуються. Головне, щоб дитина по аналогії не завчила, що 7 * 7 = 47, тут важливо запам’ятати число 49!
Бачите – прикладів вже залишилося значно менше, ніж було спочатку. Половина справи зроблена
6. Тепер залишилося вивчити множення на 3, 4, 6, 7, 8 і 9.
Тут, теж, можна обійтися без механічного зазубрювання: спробуйте вивчити таблицю множення в ігровій формі. Можна, скажімо, зробити картки. На половині карток написати приклади, на другій половині – відповіді, а дитина нехай до прикладів підбирає відповіді.
Можна придумати з кожним прикладом віршик. Скажімо, «сім на шість – сорок два, у дворі росте трава».
Нехай навіть віршики будуть здаватися нелогічними чи примітивними, але багатьом дітям вони допомагають запам’ятати таблицю множення.
Звичайно, все залежить від дитини та її складу розуму чи типу домінуючої пам’яті: є діти, яким всю таблицю завчити простіше, ніж один віршик.
Тож, якщо дитині якийсь метод «не підійшов», не потрібно її примушувати, шукайте інші способи зацікавити дитину.
Зазвичай, процес вивчення таблички множення у запропонований спосіб займає близько 5-6 днів, тому керуйтесь настроєм дитини та припиняйте заняття, як тільки побачите, що цікавість втрачено чи з’явилась втома.
Якщо у дитини добре розвинене образне мислення, можна запропонувати їй зробити асоціацію до кожної цифри з якимось персонажем або предметом. Нехай дитина намалює їх, а потім на кожний приклад множення можна разом придумати історію і намалювати її. Важливо, щоб приклад чітко відображався на малюнку. Дітям з живою уявою такий метод може допомогти швидко і на довгий час запам’ятати таблицю множення.
7. Не забувайте повторювати з дитиною вивчені приклади, тільки не треба просити дитину напам’ять розповісти, скажімо, таблицю множення на 3. У такому випадку дитина може просто «проторохкотіти» її механічно, не вдумуючись в те, що говорить. А, тим більше, не зможе застосувати на практиці свої знання і кожного разу, щоб добратись до “потрібної цифри” буде проговорювати весь стовпчик. А коли вона зіткнеться з цим при вирішенні задач, то може відразу і не згадати, скільки буде три на сім.
Як швидко вивчити вірш напам’ять
Як свідчать дослідження, вірші починають втрачати своїх прихильників у початковій школі тоді, коли діти отримують певний негативний досвід: спроби вивчити великий за обсягом вірш, змарнований час, неприємні хвилини невдалої розповіді перед класом тощо.
Дуже важливо допомогти дитині на цьому етапі знайомства з поезією, коли вона ще відчуває до неї позитивне емоційне ставлення, бажає слухати, читати, вчити напам’ять, хоча ще не має достатнього рівня техніки читання та власного досвіду для того, щоб самостійно сприймати художні твори. Тобто зробити це на самому початку.
Чому дитина не запам’ятовує вірш? Розглянемо варіант, коли вірш відповідає всім вимогам (див. «Заповіді» К. Чуковського, с. 26-32), тобто проблема не в самому творі.
Традиційно методисти пропонують учням поради-пам’ятки таких видів.
Як швидко вивчити вірш напам’ять №1
Прочитай виразно вірш.
З’ясуй, про що (про кого) йдеться у вірші.
З’ясуй незрозуміле у змісті й образах.
Прочитай вірш ще раз, поділи його на завершені за змістом логічні частини.
Намагайся уявити собі зміст кожної частини у відповідних картинках, образах.
Прочитай два-три рази почергово кожну частину вірша.
Закрий книжечку й відтвори прочитане напам’ять.
Перечитай ще раз увесь вірш.
Розкажи вірш напам’ять.
Як швидко вивчити вірш напам’ять №2
Прочитай вірш уголос.
Поясни значення незрозумілих слів.
Прочитай вірш ще раз. Намагайся зрозуміти його настрій, інтонацію, ритм.
Прочитай вірш ще два-три рази. Намагайся його запам’ятати.
За кілька хвилин повтори вірш із пам’яті, за необхідності зазирай у текст.
Пізніше повтори вірш ще два-три рази, не зазираючи в текст.
Перед сном ще раз повтори вірш.
Уранці наступного дня прочитай вірш ще раз, а потім розкажи його напам’ять.
Як швидко вивчити вірш напам’ять №3
Прочитай вірш. Дай відповідь на запитання «Про що розповідається у вірші?»
Прочитай твір повільно.
Розділи вірш на уривки, які мають закінчений характер.
Образно уяви, про що розповідається в кожному уривку. Якщо можеш, зроби малюнок до них.
Прочитай декілька разів вірш уголос.
Спробуй розповісти весь вірш, підглядаючи в текст.
Спершу слід прочитати й зрозуміти ці пам’ятки. Уявіть собі дитину, яка ще не вміє читати так, як дорослий. Скільки зусиль їй треба докласти для того, щоб виконати ці інструкції! Це не значить, що треба відмовлятися від пам’яток, але використовувати їх краще з 3 класу.
Що ж робити в 2 та 3 класі? Як найчастіше вирішують цю проблему? Кількістю повторів. При цьому треба пам’ятати, що вивчення віршів пов’язано з індивідуальними особливостями пам’яті. Одному достатньо виразно прочитати вірш, щоб запам’ятати його, а іншому потрібно докладати для цього зусилля протягом декількох днів. Неможна вимагати від усіх однакової швидкості запам’ятовування.
Якщо вивчити вірш треба «на завтра», то корисним буде прийом повторення, рознесеного в часі. Тобто прочитати кілька разів удень (не намагаючись усе запам’ятати), потім через деякий час і обов’язково перед сном, саме тоді інформація обробляється ефективніше. Уранці прочитати — повторити. Якщо вивчений вірш треба буде розповідати через кілька днів, то повторення кожного дня, особливо на ніч, допоможуть міцно запам’ятати вірш.
Але все одно, такі повторення використовують переважно можливості пам’яті. Що ще може допомогти учневі початкових класів та його батькам?
Одна з найбільш розповсюджених причин незапам’я- тонування вірша полягає в тому, що дитина не уявляє собі його зміст. Не те щоб зовсім не ‘уявляє, але образи нечіткі, неяскраві, не викликають відповідних почуттів. Часто це буває, коли вірш читається самою дитиною, в дуже швидкому темпі. Іноді молоді вчителі захоплюються темпом (швидкістю) читання і не приділяють достатньої уваги розумінню. У дитини виробляється звичка зосереджуватися лише на зовнішньому аспекті виконання. Вірш забувається ще й тоді, коли той, хто його читає для дитини (вчитель, батьки, інші учні), теж поспішає, не дотримується необхідних пауз. Пригадайте, чи полюбляли ви слухати вірші у виконанні своїх однокласників. Якщо так, то вам дуже пощастило, а ваша вчителька заслуговує найвищої похвали. Але як правило, на уроці, коли перевіряють вивчені напам’ять вірші, досить нудно.
Під час читання віршів в уяві виникають певні образи. У вірші їх зазвичай чимало. Для того щоб зрозуміти, відчути те, що заклав автор, треба докласти зусиль, підключити творчу уяву. Можна порівняти роботу уяви з працею художника: один образ як один мазок, і так, не поспішаючи, з’являється картина. А якщо читати вірш, не даючи слухачам «домалювати» картину — усі мазки зліпилися в одну велику «мазню», з якої нібито щось видно, але дуже замазано, наплутано. Тому одне з правил, яке повинні запам’ятати і дорослий, і дитина: читаючи вірші, не можна поспішати.
З віком дитини росте кількість і обсяг віршів для вивчення напам’ять. Поступово пам’ять школяра заповнюється різноманітними відомостями, і запам’ятовування відбувається повільніше. Але і в цьому можна допомогти, якщо саме в цей період озброїти дитину прийомами образного сприймання віршів, які допоможуть створити й умови легкого запам’ятовування творів.
Прийоми для образного уявлення та швидкого вичення вірша:
за допомогою рухів;
за допомогою одночасного малювання;
за допомогою підготовлених малюнків;
за допомогою слів-опор.
Здоров'я та розвиток школярів
Щоб правильно вибрати для школяра необхідний руховий режим, організувати заняття фізичною культурою і спортом, батьки повинні добре знати особливості розвитку та можливості дітей.
Період «другого дитинства» охоплює у дівчаток вік від 7 до 9 — 10 років, у хлопчиків — від 7 до 11 — 12 років. Такі відмінності пов'язані з тим, що у дівчат приблизно на два роки раніше, ніж у хлопчиків, настає статеве дозрівання.
Хлопчики і дівчатка молодшого шкільного віку (6 — 10 років) за показниками фізичного розвитку (маса тіла, ріст, окружність грудної клітки і пропорції тіла) розрізняються незначно. У цьому віці вони мало ростуть від 120 до 137 см, а от вага тіла збільшується більш помітно: середня прибавка складає 2,5 кг у рік (з 26 кг у 7 років до 33,5 кг в 10 років). Окружність грудей, равнявшаяся в 7 років половині зростання, до 10 років зменшується на 2 — 3 см (68 — 69 см) з-за витягування тіла в довжину. Продовжується окостеніння скелета, тому неправильна посадка за партою, одностороння навантаження (скажімо, носіння портфеля постійно в одній руці, захоплення одноманітними іграми) може призвести до сутулості, викривленням хребта. Особливо часто це спостерігається у дітей зі слабкою мускулатурою, мало рухаються. Надалі, після окостеніння скелета, у них на все життя залишаються бічні викривлення хребта (сколіози) сутула або кругла спина, живіт у зв'язку зі слабкістю черевного преса буде виставлені напо.
У віці від 7 до 10 — 11 років поступово завершується окостеніння рук, зміцнюються суглобової і зв'язковий апарати, а також м'язи кисті. Це дозволяє виконувати більш тонку і важку роботу і ряд складних фізичних вправ. По мірі розвитку кісток поліпшується координація рухів, зростає м'язова сила.
Серцево-судинна система має наступні особливості: в 7 — 9 років вага серця становить 0,5% ваги всього тіла — майже як у дорослого. Однак постачання органів і тканин організму кров'ю відбувається у дітей майже в два рази швидше. Це пояснюється більш високою частотою серцевих скорочень (в стані повного м'язового спокою вона дорівнює 85 — 90 уд/хв до 7 років та 80 — 85 — до 10 років); більш високою швидкістю кровотоку, тобто швидкістю, з якою кров проходить по судинах тіла і повертається до серця; великою кількістю артерій і капілярів.
В 7 — 11 років у хлопців ще слабо розвинені дихальні м'язи; дихання більш поверхневе і часте — 22 — 24 рази в хвилину. Обмін речовин та рівень енергетичних витрат організму в стані спокою досить високі (багато енергії йде на ріст і збільшення маси).
Організм дитини віддає більше тепла, ніж організм дорослої людини. з-за більшої відносної поверхні тіла, що припадає на одиницю ваги. Так, у 7 років вона дорівнює 360 см'/кг, у 10 — 338 см'/кг, а у дорослого 230 см'/кг. У зв'язку з цим потреба в харчуванні (на 1 кг ваги) у молодших школярів значно вище, ніж у підлітків і дорослих.
Від 8 — 9 до 16 — 18 років енергетичні витрати організму у спокої, а отже, і потреба в їх заповненні знижуються на 40 — 45%. Проте говорити, що обмін речовин і енергетика пов'язані виключно з віковими змінами і відносної величини поверхні тіла і зменшенням внаслідок цього тепловіддачі організму, значить сильно спростити і навіть спотворити закономірності. Справа в тому, що у молодших школярів функціональні можливості скелетних м'язів нижче, так і маса м'язів менше (27% ваги тіла), ніж у дорослих (40 — 44%), а після інтенсивної роботи особливо потрібен повноцінний відпочинок. У процесі росту у дітей розвивається скелетна мускулатура, що дозволяє поступово знижувати енергетичні витрати в спокої, а отже, підвищувати робочі можливості організму.
«Друге дитинство» — своєрідний місток між дитинством і отроцтвом. Вчорашній дитина стає школярем. Можливо, багатьом знайоме поняття «готовність до шкільного навчання». Їм психологи і фізіологи позначають ту ступінь фізичного та розумового розвитку, ту суму умінь і навичок, якими повинен володіти дитина, щоб впоратися з новими обов'язками і завданнями. Нерідко батьки вважають: дитина готова до школи, якщо володіє навичками читання, рахунку, письма. Тим часом набагато важливіше не стільки той чи інший, хоча і вельми необхідний для навчання, навичка, скільки загальний рівень розвитку — і фізичної, і розумової. Причому не слід розглядати фізичний розвиток як щось другорядне — саме від нього часто залежать успіхи першокласника. У цей період фізичні навантаження не тільки збільшуються, але і стають якісно іншими.
Перехідним психологи і фізіологи зазвичай називають підлітковий вік. Однак це визначення не меншою мірою застосовно і до першокласника. Сім років — це той вузловий момент, коли змінюються життєві умови і збільшуються навантаження, перебудовується організм. Це виражається в широкому розмаху коливань у фізичній і психічній сфері, в загальній нестійкості організму, в його піддатливість зовнішнім впливам.
Ймовірно, цим і пояснюється суперечливість даних про динаміку росту в цьому віці. Одні фахівці вважають, що в 7 років дитина різко витягається; інші дослідники, навпаки, говорять навіть про уповільнення зростання.
Значно вдосконалюються до 7 років моторні (рухові) навички: основні природні рухи, біг , ходьба, стрибки — стають точніше, координированнее , цілеспрямованішим. Колишнє потяг до самого процесу руху, то задоволення і радість, які доставляла малюкові сама можливість побігати і пострибати, змінюється тепер все більш зростаючим інтересом до результатів своїх зусиль, до досягнення поставлених цілей.
Процес цей далеко не рівномірний. Так, м'язи рук, що забезпечують точні координовані рухи пальців, нерідко розвинені слабо, що створює чималі труднощі при оволодінні навичками письма. Не закінчено ще формування кістково-м'язової системи, «відповідає» за стабільне положення тіла. А адже їй належить велика робота! Дитині доведеться довгий час проводити у відносній нерухомості, сидячи за партою.
«Перехідність» (а отже, і деяка нестійкість) проявляється і в психічній сфері. У семирічному віці часто відзначаються дратівливість, стомлюваність, нерівність у поведінці, невмотивовані спалахи агресії, образливість, загострене самолюбство. Сприйняття і мислення стають більш реалістичними, звільняються від «засилля» емоцій, від панування уяви. До речі, починається набагато раніше, але в 7 років особливо яскраво виражено. Особисті інтереси і бажання, прагнення до їх задоволення складають якщо не весь зміст, то основне ядро життя 4 — 5-річного малюка, до 7 років діти вже починають співвідносити свої потреби з інтересами і бажаннями товаришів. Правда, ступінь соціального розвитку може бути дуже різною. Діти, що відвідували дитячий сад, зазвичай вже володіють якимись навичками спілкування, організованості і дисципліни; у тих же, хто виховувався вдома, а тим більше мало спілкувався з однолітками, соціальний досвід досить невеликий, і їм важче звикати до шкільних вимог.
І ось дитина приходить в школу.
Змінюється вся його життєдіяльність, перебудовується розпорядок дня, зазвичай виключається денний сон, збільшуються статичні навантаження (сидіння за партою — чотири уроки щоденно та 1 — 2 години занять вдома). У зв'язку з цим в дитячому організмі відбуваються значні зміни, і якщо він не підготовлений до великих навантажень, то переносить їх важче. Поступово організм тренується, адаптується, набуває здатність ефективно працювати в нових умовах. Численними обстеженнями встановлено, що на початку навчального року витривалість дитини знижується, а наприкінці року збільшується.
Однак різкі зміни сприймаються багатьма дітьми нелегко, процес адаптації вимагає від них величезних зусиль, далеко не завжди проходить безболісно. Щоб створити той перехідний міст від дошкільного віку до першого шкільного року, про необхідність якого говорила ще Н. К. Крупська, і потрібні наші батьківські зусилля, наша турбота.
І, звичайно, перше завдання — привчити дітей до нового режиму дня. До школи життя дитини (перебував він вдома або в дитячому саду) йшла за визначеним розкладом — природно склався або встановленого вами. Тепер це розклад змінюється. Частково воно визначене часом і тривалістю шкільних занять, але решту — все, що відноситься до дому, — ви повинні визначити.
Як показують дослідження, саме від чіткого і ретельно виконаного режиму дня і залежить в основному працездатність першокласника. Нерідко зміст режиму батьки бачать лише в тому, щоб дитина «не втрачав часу даремно», все встигав. Але справа не тільки в цьому. Точна фіксованість часу будь-якого з «режимних моментів» (будь то їжа, ігри чи заняття) створює у дитини внутрішню підготовленість саме до цієї діяльності. Якщо ж в одні і ті ж години він сьогодні робить одне, завтра інше, йому щоразу доводиться внутрішньо налаштовуватися, а це далеко не завжди (особливо по відношенню до занять) вдається. Як відомо, ресурси зібраності, уваги, волі у семиліток не настільки вже й великі.
Батьки – ангели школи
«Батьки – ангели школи»: досвід успішної співпраці вчительки з батьками.
Інтерв'ю з Оленою Сулявою, вчителькою початкових класів про успішну співпрацю з батьками і про формат батьківських зборів.
Співпраця вчителя і батьків – це ключ до успішного навчання і виховання дітей. Однак, як показує досвід, не всі батьки цікавляться шкільним життям своєї дитини. А хтось лише раз на рік навідується на батьківські збори. Як вчителю налагодити комунікацію з батьками, і як зробити так, щоб вони приходили у школу не примусово, а за власним бажанням – про це нам розповіла вчителька початкових класів спеціалізованої школи I-II ступенів-ліцею №157 Олена Сулява.
Олена Сулява
Пані Олена має чималий досвід викладання, вона постійно контактує з батьками своїх учнів, бо вважає їх своїми напарниками у справі розвитку, навчання і виховання дітей.
До того ж пані Олена є авторкою навчального комплексу для букварного періоду навчання грамоти в 1-му класі, який отримав гриф Міністерства освіти і науки.
Спеціально для читачів “Всеосвіти” пані Олена поділилась безцінним досвідом співпраці з батьками, про незвичайний формат батьківських зборів і про “Ангелів школи”.
Скільки часу батьки повинні присвячувати дитині?
На мою думку рівно стільки, аби дитина відчувала любов батьків, їхню зацікавленість успіхами дитини, їхнє бажання допомогти, підбадьорити в разі невдачі.
Як залучити батьків до відвідування батьківських зборів?
Зазвичай батьки приходять на батьківські збори без примусу. До того ж батьківські збори організовую не часто – всього 2-3 рази на рік. Більшість з них проходять в щирій і теплій атмосфері. На перших зборах перед набором дітей до 1 класу завжди даю можливість кожному батькові чи матері представитись і коротко розповісти, чого вони чекають від школи. Це займає хвилин 40, не більше. Тобто 40 хвилин продуктивного спілкування. От з цього й починається взаємозв’язок між батьками та вчителем. Я демонструю: для мене важлива Ваша думка, хто Ви, чого прагнете, чого шукаєте для своєї дитини. Нерідко використовую слайд-шоу дитячих світлин, так би мовити, даю емоційний звіт за певний період роботи класу. Також на зборах ми граємо, даруємо компліменти, обійми й цукерки. Вирішуємо поточні справи, на початку навчального року завжди мріємо, плануємо щось цікаве на рік. До того ж проводимо тренінги щодо виховання дітей. Хочу поділитися книжками, які мене надихають та ідеї яких я беру за основу тренінгів: А. Фабер, Е. Мазліш «Як розмовляти з дитиною, щоб вона слухала, …».
Обов’язково говоримо про сучасні тенденції в освіті, про те, як в наших умовах можна втілити найкращі здобутки в цій сфері. Останні збори просто мене приголомшили завзяттям батьків. Хочу розказати, як це відбувалось. Батьківські збори проводились у вересні 2018 року. Я на той момент була приємно вражена від перегляду онлайн-курсів EdEra. Отже я починаю розповідати про методичну систему «Щоденні 5» і пояснюю, що було б цікаво і для наших дітей втілити нові ідеї, але треба переставити меблі. Хочу зазначити, що у той час у мережі Facebook був поширений пост про те, що батьки не повинні нічого робити в школі, а отже все лягає на плечі адміністрації. Я була трохи шокована таким підходом і сама не знала, як бути. Це ламало усе моє бачення стосунків вчитель-батьки. Позаяк я нічого не просила, але ж відчувала, що ніяк не переставлю ті меблі. І ось збори закінчуються, а мої «матусі-красуні» підхоплюються і запитують: «То куди меблі ставити?». Я була приємно вражена:) Лише за 15 хвилин ми, наче ті мурахи, «накинулися» на шафи, дивани і в нас стало не гірше, ніж у фінській школі. Один раз в моїй практиці були збори, після яких я хотіла звільнитися. Так, звісно ж і таке було. Але інші 100 зборів – то ніби зустріч зі старими щирими друзями.
Якими мають бути батьківські збори? Традиційні, коли батьки збираються і обговорюють проблемні питання чи це має бути інший формат?
Я не знаю, який існує зараз формат. Збори можуть і повинні бути різними, в залежності від цілей, які вони мають досягти. (Нині в нас цілий арсенал методів і прийомів проведення тренінгів, семінарів, зборів. Обирайте той, що ближчий Вашій натурі, що найкраще задовольнить потреби батьків і дітей. Робіть те, що любите. Любіть те, що робите. І вперед. Дійте!).
Чи є у вашій школі сімейні заходи: дискусійні клуби, круглі столи та неформальні зустрічі для батьків?
Так, звичайно. Саме такі зустрічі найбільш популярні. Вони частіше проводяться, ніж загальні батьківські збори.
У США існує національна асоціація батьків і вчителів, яка виступає за захист дітей під час навчання. На вашу думку, чи доцільно таку асоціацію створювати в Україні?
Так, думаю, що доцільно. Я була в США і впродовж 3 тижнів відвідувала уроки в різних школах штату ЮТА. Моя сестра там живе, тож я змогла побачити школу очима вчительки (відівідувалауроки американських колег) й очима мами (супроводжувала племінників до школи і назад, робила з ними домашні завдання). Це були 1, 2, 3, 6 та 10 класи. Я знаю, що й американці скаржаться на свою систему освіти. (Наприклад, про це пишуть КенРобінсон і Джон Гатто). Проте багато чого цікавого я для себе побачила. Останнім часом все частіше, у соціальних мережах, які впливають на свідомість громадян, я чую ідеї на кшталт «Школа безкоштовна», «Нехай самі вчителі все роблять», «Ремонти ми не повинні робити», «Меблі ми не переставляємо», «Вам скажуть – це ж для ваших дітей. А ви не будьте дурнями, нічого не робіть!». Так, сподіваюсь з часом буде повністю знятий фінансовий тягар, який все ще покладений тією чи іншою мірою на батьків. Але треба чесно визнати: школа – це таке енергопоглинаюче середовище, що без допомоги сторонніх повноцінно функціонувати вона не буде ніколи. Це просто треба визнати! Що я маю на увазі? Школі потрібні волонтери і до того ж потрібні в різних сферах.
Такі «Ангели школи», які будуть вдихати в неї життя: реальне, різнобарвне, радісне, розумне. Зрозуміло, що крім штатних працівників – вчителів, техперсоналу, адміністрації, соціальної служби. В американській школі я бачила, як працює саме такий волонтерський підхід. Батькам пропонується на добровільних засадах допомагати школі 2 рази на семестр по 8 годин. Я не просто бачила на власні очі аркуш, куди батьки записувалися для допомоги класу (у зручний для них та вчителя час), а й сама разом з моєю сестрою (мамою учнів тієї державної школи) працювала 4 години в офісі. Ми множили копії завдань, вирізали фігурки для роздаткового матеріалу, креслили, клеїли тощо. Ми повноцінно працювали 4 години, а разом – 8 годин.
Тому, коли ми говоримо про захист дітей під час навчання, мабуть, варто визнати: повноцінний захист дітей можливий лише за умови тісної, приязної, доброзичливої співпраці вчителів та батьків учнів. Батьківська громада має стати не просто контролюючою, критикуючою спільнотою школи, але й повинна активно співпрацювати з нею.
До речі, волонтерські програми в Україні лише починають зароджуватися. Вони ще не такі популярні і не такі потужні, як в Європі чи США. Не секрет: волонтерство визнано психологами, як один із вагомих факторів, що впливає на здатність людини почувати себе щасливою. Інакше кажучи, я вбачаю у волонтерстві потужний ресурс для побудови доброзичливих стосунків узагалі в суспільстві й в школі конкретно. Я не раз пересвідчувалась, який чудовий вплив можуть мати розроблені вчителем і батьками заходи й уроки. Звичайно, я не перекладаю на батьків свої обов’язки, але їхні ініціативи завжди намагаюсь підтримати й органічно вплести в навчальний і виховний процеси. Коли батьки допомагають школі, я називаю їх АНГЕЛАМИ школи. Вчительська любов до дітей помножена на батьківську любов до дітей дають щедрі врожаї у вигляді добрих стосунків між дітьми в класі, щирих усмішок, зняття напруги на уроці та у спілкуванні вчителя й батьків, і багато іншого.
Що конкретно ми робимо разом?
Разом розробляємо і проводимо з батьками квести для дітей у вихідний день (раз на рік);
батьки діляться секретами своїх професій;
спільно розробляємо й проводимо майстер-класи;
їздимо на екскурсії у вихідні.
Як часто ви інформуєте батьків про життя школи? Які інструменти для цього використовуєте?
Інформую щодня. З сучасними цифровими технологіями гріх не створити групу у Вайбері. Спільно з батьками ми розробили правила цієї групи. Щодня я надсилаю домашні завдання для тих дітей, хто хворіє. Час від часу даю короткі поради щодо виховання дітей, розповідаю про найближчі плани в роботі класу. Раз, два на тиждень виставляю музичні відеоролики із світлинами дітей. Нещодавно на трудовому навчанні ми з учнями посіяли на підвіконні зелень (салат, петрушку, кріп тощо). Тепер раз на тиждень я відсилаю в батьківську групу фото сходів рослинок. Це наше життя і це нам усім цікаво. Робота з батьківською групою в середньому займає у мене від 10 до 40 хвилин на день.
Який час є найкращим для спілкування з батьками? Чи це нормально, коли батьки пишуть вчителю у пізню годину і чи повинен вчитель відповідати на такі повідомлення?
Бути щирим, відкритим, це звичайно ж – чудово. Я саме за такий підхід. Але й вчитель, крім цікавої роботи, має право і на відпочинок, і на особисте життя. Тому, звичайно, пізні дзвінкі на вчительський телефон неприпустимі. На щастя, я знаю лише кілька разів у моїй практиці, коли батьки телефонували мені у вихідний день чи ввечері, щоб вирішити конфліктні ситуації, які складалися між учнями класу. Одного разу навіть довелося нам з чоловіком відмінити похід до театру, тому що одна мама була дуже занепокоєною. Ситуація дійсно потребувала негайного вирішення. Я відчула, що мушу втішити ту маму. До речі, ми вирішили ситуацію по телефону й після вихідних вже ніколи не поверталися до того питання. Ми проговорили півтори години. Що зробиш. Усі ми люди.
Мабуть, того неформального спілкування у ході якого ми встигаємо і спланувати заходи, і поговорити про успіхи дитини – достатньо. Тому мої вечори й вихідні, як правило, вільні для моєї сім’ї. До речі, останнім часом Вайбер дуже допомагає нам домовлятися про зустрічі. Короткі фрази, стікери, смайлики – і безліч питань вирішено:)
Розкажіть, будь ласка, про індивідуальну роботу з батьками.
Схема працює приблизно так: батьки пишуть мені особисто у Вайбер і просять домовитись про зустріч. Ми знаходимо зручний для батьків і для мене час. Зустрічаємось, і я вислуховую пропозиції батьків. Далі ми спільно шукаємо вирішення проблеми. Якщо потрібно, пропоную звернутись на консультацію до психолога, логопеда, дефектолога. І коли проблема вже вирішена, пишемо слова подяки, надсилаємо смайлики. Отож життя продовжується. Так само діє схема, коли я є ініціатором зустрічі з батьками. На батьківських зборах я вже давно не розглядаю питання про виховання чи навчання окремих дітей. Для цього у нас є індивідуальні зустрічі з батьками.
Звичайно, люди всі різні. Відповідно і настрій у кожного постійно змінюється. Якщо хтось сказав образливі слова (іноді таке буває), то в нас є чарівні слова, які можуть нам допомогти в багатьох складних ситуаціях.