Посвята меморіальної дошки Марціву Валерію Васильовичу

03 грудня 2024 року на фасаді Матківського ЗЗСО І-ІІ ст.-ЗДО було відкрито і
освячено меморіальну дошку в пам'ять про учасника АТО нашого земляка
Валерія Марціва.
Марців Валерій Васильович народився 05 січня 1968 року у селі Матків.
Батько Василь Федорович працював механіком на хлібопекарні, а мама Марія
Олександрівна – вчителькою української мови і літератури у нашій школі.
У 1983 році Валерій закінчив Матківську восьмирічну школу, отримав
свідоцтво з відзнакою і був нагороджений Похвальною Грамотою. Він
дуже багато читав, а його улюбленими предметами були історія, географія та
математика.
У цьому ж році він вступив на навчання у Львівський технікум промислової
автоматики на спеціальність «Виробництво промислових роботів».
У 1987 році Валерій закінчив навчання і одержав диплом із відзнакою.
Працював на Львівському автобусному заводі три місяці і був призваний на
дійсну службу до лав радянської армії, де служив із 1987 по 1989 року.
Він був десантником. Мав багато стрибків із парашутом. Служив у Нагірному
Карабаху, де в той час проходила війна між Азербайджаном і Вірменією.
Під час служби у армії Валерій був нагороджений значками «Парашутист-
відмінник» та «Відмінник радянської армії». За відмінну службу був
нагороджений іменним годинником від міністра оборони СРСР у грудні 1988
року. Мав звання молодший сержант.
Валерій був навідником – оператором бойової машини, заступником
командира бойової машини, командиром відділення зенітних гармат.
У його військовому квитку був зроблений такий запис «Програму
бойової і політичної підготовки засвоїв на «відмінно». Має 22 подяки».
Під час служби батькам прийшов лист - подяка такого змісту (цитую):
«Шановні Василь Федорович та Марія Олександрівна. Командування частини
дякує вам за виховання сина, гвардії молодшого сержанта Марціва Валерія
Васильовича, мужнього воїна - десантника. Ваш син чесний, дисциплінований
воїн, майстерно володіє бойовою технікою і зброєю. В період служби він був
прикладом добросовісного відношення до служби, відзначався зразковим
виконанням службових обов'язків, завоював повагу товаришів і командирів
частини. Ви по праву можете гордитися своїм сином, достойним спадкоємцем
бойових традицій Повітряно- десантних військ».
Після завершення дійсної служби у лавах радянської армії Марців Валерій
працював механіком на Матківській хлібопекарні, майстром лісу Мохнатського
лісництва. Він був нагороджений Подяками і Грамотами Турківської районної

ради, Турківськой районної держаної адміністрації, Львівської обласної
державної адміністрації, Головного Державного агенства лісових ресурсів
України.
У червні 2014 року Валерій був призваний на захист України від російського
агресора.
З 30 вересня 2014 року по 08 червня 2015 року безпосередньо брав участь у
антитерорестичній операції на території Донецької та Луганської областей.
Зокремо, у районі міста Попасна, неподалік Луганська. А з 28 квітня 2015 року
молодший сержант Марців Валерій, командир відділення зенітно ракетно-
артилерійської батареї першого механізованого батальйону 17 окремої танкової
бригади брав участь у боях за місто Бахмут.
Як написав командир зенітно ракетно-артилерійської батареї лейтенант
Котенко у його характеристиці (цитую) ,,Марців Валерій зарекомендував себе
з позитивного боку. Наполегливо виконує свої службові обов’язки, сумлінно
виконує накази командирів. Озброєння та техніку знає задовільно, підтримує її
у боєздатному стані. Додержується правил військової ввічливості, шанує честь і
гідність товаришів по службі, користується серед них авторитетом.
Дисциплінований та розсудливий’’.
Марців Валерій нагороджений двома медалями ,,Учасник АТО’’ та ,,Ветеран
війни. Учасник бойових дій’’.
Відповідно до висновків 16 Регіональної військово-лікарняної комісії отримав
перелік захворювань, пов’язаних із захистом Батьківщини.
Помер 30 листопада 2020 року у віці 52 роки. Залишив дружину Галину та
шестирічну донечку Світлану.
Вся інформація взята із офіційних документів, копії цих документів
знаходяться у нашій школі. Всі бажаючі можуть у будь-який час ознайомитися і
ними.
Як сказав директор школи Михайло Трийцятник у своєму заключному слові
«Нехай сині смереки українських Карпат, засмучені терикони Донбасу, шумні
вітри таврійського степу і розлогі хвилі славного Дніпра із священним трепетом
переповідають мертвим, живим і ненародженим про славні подвиги
українських воїнів»
Слава Україні! Героям Слава!